Сер Деніел Майкл Блейк Дей-Льюїс (народився 29 квітня 1957) англійський та ірландський актор. Його часто описують як одного з найвидатніших акторів в історії кінематографа, він найбільше відомий своєю напруженою методичною грою з ексцентричними персонажами в авторських фільмах. Він отримав численні нагороди, включно з рекордними трьома нагородами «Оскар» за найкращу чоловічу роль, а також чотирма нагородами BAFTA, трьома нагородами Гільдії кіноакторів і двома «Золотими глобусами». У 2014 році Дей-Льюїс отримав лицарське звання за заслуги в драматургії. Народився і виріс у Лондоні, Дей-Льюїс чудово виступав на сцені Національного молодіжного театру, перш ніж його прийняли в Bristol Old Vic Theatre School, яку він відвідував протягом трьох років. Незважаючи на його традиційне навчання, він вважається актором-методистом, відомим своєю постійною відданістю та дослідженням своїх ролей. Захищаючи своє приватне життя, він рідко дає інтерв’ю і дуже мало з’являється на публіці. Більшу частину початку 1980-х Дей-Льюїс переходив від театру до кіно, приєднавшись до Королівської Шекспірівської трупи та зігравши Ромео Монтегю в «Ромео і Джульєтті» та флейту в «Сні в літню ніч». Граючи головну роль у «Гамлеті» в Національному театрі в Лондоні в 1989 році, він покинув сцену в середині вистави після того, як зламався під час сцени, де перед ним з’являється привид батька Гамлета — це була його остання поява на сцені. Після другорядних ролей у фільмах Ганді (1982) і The Bounty (1984) він здобув визнання за свої проривні ролі у фільмах «Моя прекрасна пральня» (1985), «Кімната з краєвидом» (1985) і «Нестерпна легкість буття» (1988). Він отримав три нагороди «Оскар» за найкращу чоловічу роль за ролі Крісті Браун у фільмі «Моя ліва нога» (1989), нафтового магната Деніела Плейнв’ю у фільмі «Буде кров» (2007) та Авраама Лінкольна у фільмі «Лінкольн» (2012). Він був номінований на «Оскар» за фільми «В ім’я батька» (1993), «Банди Нью-Йорка» (2002) і «Примарна нитка» (2017). Серед інших відомих фільмів — «Останній із могікан» (1992), «Епоха невинності» (1993), «Торжило» (1996) і «Боксер» (1997). Він двічі залишав акторську кар’єру: з 1997 по 2000 рік, коли взяв нову професію учня шевця в Італії, і з 2017 по 2024 рік. У 2025 році він зіграв головну роль і був співавтором сценарію у фільмі «Анемона», режисером якого став його син Ронан.