Кері Ханна Малліган (народилася 28 травня 1985) англійська актриса. Вона отримала різні нагороди, у тому числі премію Британської кіноакадемії, а також номінації на три премії Оскар, чотири премії «Золотий глобус» і премію «Тоні». У 2025 році вона була призначена командором Ордена Британської імперії (CBE) за заслуги в драматургії. Вона дебютувала в кіно, зігравши роль другого плану в романтичній драмі Джо Райта «Гордість і упередження» (2005), після чого послідували різноманітні ролі на телебаченні, включаючи драматичний серіал «Хороший дім» (2005) і телефільм «Нортенгерське абатство» (2007). Проривною роллю Малліган стала школярка 1960-х років у фільмі «Освіта» (2009), за який вона отримала премію BAFTA за найкращу жіночу роль і була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Малліган отримала додаткові номінації на премію «Оскар» за свої ролі в чорній комедії «Молода перспективна жінка» (2020) і байопіку «Маестро» (2023). Вона також знялася у відомих фільмах, таких як «Ніколи не відпускай мене» (2010), «Драйв» (2011), «Ганьба» (2011), «Усередині Льюїна Девіса» (2013), «Далеко від божевільного натовпу» (2015), «Суфражистка» (2015), «Мудбаунд» (2017), «Дика природа» (2018) і «Вона сказала» (2022). Її найкасовішим релізом на сьогоднішній день є драма «Великий Гетсбі» (2013). На сцені Малліган дебютувала у п'єсі Кевіна Еліота «Сорок підморгувань» (2004) у Королівському театрі. Вона дебютувала на Бродвеї, зігравши Ніну у відновленні «Чайки» Антона Чехова (2008). Пізніше вона повернулася на Бродвей, зігравши головну роль у відновленні п’єси Девіда Хейра Skylight (2015), за яку вона була номінована на премію Тоні за найкращу жіночу роль у виставі. Малліган була послом Товариства Альцгеймера з 2012 року та послом War Child з 2014 року. З 2012 року вона одружена з автором пісень Маркусом Мамфордом, від якого у неї троє дітей.