Лоуренс Керр Олів'є, барон Олів'є (22 травня 1907 — 11 липня 1989) — англійський актор і режисер, який разом зі своїми сучасниками Ральфом Річардсоном, Пеггі Ешкрофт і Джоном Гілгудом домінував на британській сцені середини 20 століття. Протягом своєї кар'єри він також працював у кіно, зігравши більше п'ятдесяти ролей в кіно. Наприкінці своєї кар'єри він мав значний успіх у телевізійних ролях. Його сім'я не мала зв'язків з театром, але батько Олів'є, священнослужитель, вирішив, що його син повинен стати актором. Після відвідування театральної школи в Лондоні Олів’є навчився своїй майстерності, виконуючи ряд акторських робіт наприкінці 1920-х років. У 1930 році він досяг свого першого великого успіху у Вест-Енді у фільмі Ноеля Коварда «Приватне життя» і знявся у своєму першому фільмі. У 1935 році він зіграв у знаменитій постановці «Ромео і Джульєтта» разом з Гілгудом і Ешкрофтом, і до кінця десятиліття став визнаною зіркою. У 1940-х роках разом з Річардсоном і Джоном Барреллом Олів'є був співдиректором Old Vic, перетворивши її на компанію, яка вельми шанована. Серед його найвідоміших ролей — «Річард III» Шекспіра та «Едіп» Софокла. У 1950-х роках Олів’є був незалежним актором-менеджером, але його сценічна кар’єра була в занепаді, поки він не приєднався до авангардної Англійської сценічної компанії в 1957 році, щоб зіграти головну роль у «Конферансье», роль, яку він згодом зіграв у фільмі. З 1963 по 1973 рік він був директором-засновником Британського національного театру, керуючи компанією-резидентом, яка виховала багатьох майбутніх зірок. Серед його власних ролей — головна роль в «Отелло» (1965) і Шейлока у «Венеціанському купці» (1970). Серед фільмів Олів'є «Грозовий перевал» (1939), «Ребекка» (1940) і трилогія фільмів Шекспіра як актора і режисера: «Генріх V» (1944), «Гамлет» (1948) і «Річард III» (1955). Його пізніші фільми включали «Черевики рибалки» (1968), «Сищик» (1972), «Марафонець» (1976) і «Хлопці з Бразилії» (1978). Його телевізійні виступи включали екранізацію «Місяць і шість пенсів» (1960), «Подорож довгого дня в ніч» (1973), «Любов серед руїн» (1975), «Кіт на розпеченому жерстяному даху» (1976), «Повернення до Брайдсхеда» (1981) і «Король Лір» (1983). Нагороди Олів’є включали лицарство (1947), довічне перство (1970) і орден «За заслуги» (1981). За свою екранну роботу він отримав чотири нагороди «Оскар», дві нагороди Британської кіноакадемії, п’ять нагород «Еммі» та три нагороди «Золотий глобус». На його честь названо найбільшу аудиторію Національного театру, і його пам'ять вшановують на нагородах Лоуренса Олів'є, які щорічно присуджує Товариство Лондонського театру. Він був тричі одружений на актрисах Джилл Есмонд з 1930 по 1940 рік, Вів'єн Лі з 1940 по 1960 рік і Джоан Плоурайт з 1961 року до самої смерті.