Маріанн Денікур (Marianne Denicourt) — французька акторка, режисерка та сценаристка, народилася 14 травня 1966 року в Парижі. Її справжнє ім’я — Маріанн Кюо. Вона походить із творчої родини: її батько Бернар Кюо був кінокритиком і викладачем кіно, а сестра Емманюель Кюо також стала акторкою та режисеркою. У 1985–1986 роках Денікур навчалася в театральній школі Театру Нантер-Амандьєр, де її наставниками були Патріс Шеро та П’єр Романс. Саме там вона отримала перші професійні можливості, а в кіно дебютувала у фільмі «Готель Франс» (Hôtel de France, 1987) Патріса Шеро. У 1990-х роках Денікур стала помітною представницею французького авторського кіно. Вона працювала з Жаком Ріветтом у «Прекрасній сперечальниці» (La Belle Noiseuse, 1991) та «Високо, низько, крихко» (Haut bas fragile, 1995), а також регулярно співпрацювала з Арно Деплешеном, знявшись у «Житті мертвих» (La Vie des morts, 1991), «Вартовій» (La Sentinelle, 1992) та «Як я посварився... через секс» (Comment je me suis disputé... (ma vie sexuelle), 1996). Згодом акторка розширила діапазон, працюючи як у незалежному кіно, так і в популярних комедіях та телевізійних проєктах. Серед її помітних робіт цього періоду — «Сад» (Sade, 2000), «Без мене» (Me Without You, 2001) та «Монік» (Monique, 2002). Новий етап кар’єри настав у 2010-х роках завдяки співпраці з режисером Томасом Лільті. У медичній драмі «Гіппократ» (Hippocrate, 2014) Денікур зіграла докторку Денорманді, отримавши номінацію на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану. Через два роки вона знову працювала з Лільті у фільмі «Сільський лікар» (Médecin de campagne, 2016), де зіграла лікарку Наталі Делезія разом із Франсуа Клюзе. У наступні роки акторка продовжила активно працювати в кіно й на телебаченні, а нова хвиля популярності прийшла завдяки комедії «Кокоріко» (Cocorico, 2024), де вона виконала роль Катрін Був’є-Соваж; у 2026 році Денікур повернулася до цього персонажа у «Кокоріко 2».