Сільві Тестю (Sylvie Testud) — французька акторка, режисерка та письменниця, народилася 17 січня 1971 року в Ліоні. Вона виросла в районі Круа-Русс у родині італійського походження. У 14 років, після перегляду фільму «Зухвала» (L’Effrontée) Клода Міллера, Тестю вирішила стати акторкою та почала займатися театром у Ліоні. У 1989 році вона переїхала до Парижа, де навчалася в Cours Florent, а згодом закінчила Національну консерваторію драматичного мистецтва. Її перші кіноролі з’явилися на початку 1990-х, а дебют на великому екрані відбувся у фільмі «Закохані пари» (Couples et amants, 1994). Міжнародне визнання прийшло до Тестю після німецької драми «За межами тиші» (Jenseits der Stille, 1996) Кароліне Лінк, заради якої вона вивчила німецьку мову, мову жестів і гру на кларнеті. У французькому кіно акторка привернула увагу роллю Беа у «Карнавалі» (Karnaval, 1999), а особливо — образом Крістін Папен у драмі «Вбивчі служниці» (Les Blessures assassines, 2000), за який отримала премію «Сезар» як найперспективніша акторка. Новий етап кар’єри настав із фільмом «Ступор і тремтіння» (Stupeur et tremblements, 2003) Алена Корно, де її виконання принесло їй «Сезар» за найкращу жіночу роль. У наступні роки Сільві Тестю працювала з провідними французькими та міжнародними режисерами, поєднуючи авторське кіно з великими комерційними проєктами. Вона зіграла Момон у біографічній драмі «Життя в рожевому» (La Vie en rose, 2007), втілила письменницю Франсуазу Саган у фільмі «Саган» (2008), а також з’явилася у «Суспірії» (Suspiria, 2018), «Сімоне — жінка століття» (Simone, le voyage du siècle, 2021) та комедії «Кокоріко» (Cocorico, 2024). Паралельно Тестю працює як режисерка й сценаристка: серед її режисерських робіт — «Життя іншої» (La Vie d’une autre, 2012) та телевізійний фільм «Мамо, не дай мені заснути» (Maman, ne me laisse pas m’endormir, 2022).