Джордж Міллер (народився 3 березня 1945) — австралійський кінорежисер. Протягом чотирьох десятиліть він отримав успіх у критиків і отримав популярність, створивши франшизу «Божевільний Макс», починаючи з 1979 року, причому два фільми були визнані двома найкращими бойовиками всіх часів. Він також отримав численні нагороди, в тому числі премію «Оскар», премію Британської кіноакадемії та «Золотий глобус». Міллер здобув популярність, знявши антиутопічні пригодницькі фільми «Божевільний Макс» (1979), «Божевільний Макс 2» (1981) і «Божевільний Макс за куполами грому» (1985). Потім він зняв темну фентезі-комедію «Іствікські відьми» (1987) та біографічну медичну драму «Олія Лоренцо» (1992), яку він також написав у співавторстві, отримавши номінацію на премію «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій. Він став продюсером і співавтором сценарію сімейного фільму «Крихітка» (1995), який отримав премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій, а пізніше зняв продовження «Крихітка: Свиня в місті» (1998). У 1995 році він також спродюсував документальний фільм «Відео Дурень заради кохання», який розповідав про особисте життя редактора Роберта Гібсона, відображене на сотнях годин запису відеокамери. Він отримав премію «Оскар» за найкращий анімаційний фільм «Щасливі ніжки» (2006) і зняв його продовження «Щасливі ніжки два» (2011). Він повернувся до «Божевільного Макса», знявши схвалений критиками продовження «Божевільний Макс: Дорога гніву» (2015), який отримав шість нагород «Оскар», а Міллер був номінований на «Оскар» за найкращу режисуру. Потім він зняв фільм-приквел «Фуріоза: Сага про Божевільного Макса» (2024). Отримавши медичну освіту в Університеті Нового Південного Уельсу, Міллер кілька років працював лікарем, перш ніж повністю зайнятися кіноіндустрією. Він є співзасновником продюсерських будинків Kennedy Miller Mitchell, раніше відомого як Kennedy Miller, і Dr. D Studios. Після смерті його партнера-продюсера Байрона Кеннеді, його молодший брат Білл Міллер і Даг Мітчелл продюсували його пізніші фільми.